Заздрість людська

[olga_den_7]

Хтось сидить біля сільського магазинчика на пеньочках, п’є пиво куплене за гроші взяті в борг у стонадцятого односельчанина і вихваляєтьля що він не ідіот, щоб держати 4-ри або 6-ть корів, товктися день і ніч коло тих корів, пектися на сінокосі у 36-ти градусну спеку, заготовляючи тим коровам сіно.

А хтось на запитання, чи знає він що сьогодні свято, відповідає :

- Та я не знаю навіть який согодні день. Я за тією худобою, Світа Божого не бачу. Я відпочиваю тільки коли їм.

Хтось каже (ніби йому хтось не дозволяє робити те саме) :

- О-о-о ! Все їм мало, корів повен двір, сінокосів нахваталися, весь час косять та гребуть, молоко та сметану продають . . . та все строються, строються, та машини купують . . .

І спалює на луках 4-ри гектари скошеного і висушеного сіна, тільки через те, що сам він корів держати не збирається, і в той же час не може змиритися з тим, що хтось заготовляє коровам сіно, а потім буде продавати молоко та сметану, і на вторговані гроші будувати будинки собі та своїм дітям і купувати машини . . .

Ось така вона заздрість людська . . . і підлість . . .

http://olga-den-f.livejournal.com/1117288.html